logo


Психологічна служба
10 висловів, які не варто казати дитині

1.    У тебе нічого не виходить – дай я зроблю!

Ця фраза травмує дитину і програмує її на невдачу. Вона відчуває себе недолугою і у майбутньому буде уникати брати на себе ініціативу. Особливо очікуючи, що мама знов буде кричати.  Тому запасіться терпінням і кажіть дитині як треба зробити правильно.

 

2.     Бери, тільки заспокойся!

Важко витримати багатогодинне ниття «нууу, дай, будь-ласка…». Але погоджуючись на вмовляння батьки дають дитині зрозуміти: ниттям та вмовлянням можна досягти усього і батьківське «ні» нічого не варте. З часом дитина перестане сприймати і решту ваших заяв. Тому або будьте тверді у своєму рішенні, попередньо обґрунтувавши його, або вчіться домовлятися з дитиною. Успіх залежить від вашого вміння вести діалог.

 

3.     Ще раз побачу таке – отримаєш на горіхи!

Як доказує практика – далі погроз діло не йде, покарання не наступає. А дитина налякана і така фраза викликає лиш здивування та образу. Дитина повинна чітко розуміти 1) що саме вона зробила не правильно,  2) що вона має зробити, щоб було правильно і 3) що на неї чекає у разі невиконання. Тому або робіть, що ви їй пообіцяли, або не обіцяйте.

 

4.     Ти повинен розуміти, що …

У більшості дітей на таку фразу та її нудне продовження виникає захисна реакція. Малюк не слухає ваші довгі настанови, і, у кращому випадку, думає в цей час про своє. Особливо якщо він збуджений, засмучений або розсерджений. Якщо у нього зараз «проблема», то йому не до ваших настанов та закликань до совісті чи морального обов’язку. Тому зачекайте поки буря вщухне і тоді поверніться до розмови у спокійному тоні. Поговоріть про те, що сталося, чому це сталося і як би вам хотілось, щоб дитина повела себе наступного разу. Обовязково поясніть чому.

 

5.     Хлопчики (дівчатка) так себе не поводять!

Повторюючи це постійно ви нав’язуєте дитині певні стереотипи поведінки. У дорослому житті діти будуть постійно відчувати труднощі, комплекси та почуття провини, їм буде важко налагоджувати стосунки. Це суттєво ускладнить їм життя. Тому замість того, щоб казати як «не можна себе поводити» запропонуйте дитині альтернативу як бажано себе поводити і які від того переваги.

 

6.     Не плач із-за цієї дурниці!

У більшості випадків це «дурниці» з точки зору дорослої людини, а для дитини то найбільша проблема, якщо не катастрофа, її маленького світу. Такою фразою ви демонструєте неповагу до почуттів дитини, зневагу до його особистого життя і, як наслідок, змушуєте дитину емоційно закриватися від вас, приховувати щось та навіть брехати. Тому краще спитайте чому це так важливо для вашої дитини і допоможіть вирішити «проблему».

 

7.     Ні, це ми не купимо – немає грошей (дуже дорого).

Важко пояснити дитині, чому не потрібно покупати все, що вона забажає. Проте після цієї фрази не варто чекати від дитини висновків типу «як багато ви працюєте, щоб забезпечити її», або «що ви все робите для неї, бо любите», або «вас потрібно пожаліти, бо у вас немає достатньо грошей» чи інше батьківське бла-бла-бла. Після такої фрази дитина розумітиме лиш одне – якщо гроші будуть, то можна купити все! Тому терпляче поясніть чому ви не будете щось купувати або, що дитині треба зробити, щоб ви купили.

 

8.     У всіх діти, як діти, а ти …

...невдаха, дурень, неслух, поганець та багато іншого. Це ображає дитину, змінює її самооцінку і змушує «відповідати» сказаному. Тому критикуйте дії, вчинки, слова дитини, а не вішайте ярлики на її особистість.

 
Правила психологічного здоров’я

Пропоную кілька золотих правил, дотримання яких допоможе Вам зберегти власне духовне здоров’я і бути гідним наставником для юних вихованців!

Бажаєте змінити світ – почніть з себе

Не намагайтесь один змінити світ навколо/під вас. Краще змінюйте своє сприйняття, стереотипи реакцій та поведінки, неефективні звички. Згодом поряд з вами будуть ті люди і обставини, яких ви волієте, а оточення стане більш гармонійним та приязним і без виснажливої боротьби.

Приймайте те, що ви не можете змінити

Ми кожного дня стикаємося з неподобством, роздратуванням, хворобами та іншими проблемами, які знаходяться за межами нашого контролю. Не варто перейматися кожними з них. Де які варто просто прийняти і зосередитися на їх вирішенні, а не аналізі чи журбі. Пам’ятайте вислів: «Боже, дай мені сили змінити те, що я можу змінити. Боже, дай мені мужності пережити те, що я не можу змінити. І дай мені мудрості відрізните одне від іншого».

Вчіться прощати та забувати

Це найефективніший спосіб досягнення душевного спокою. Часто ми занадто довго носимо в собі негативні почуття до того, хто нас образив. Мимоволі забуваємо про те, що образа була нанесена один раз, а ми постійно «розчісуємо стару рану». Але життя надто коротке для того, щоб присвятити його кривдникам. Швидше робіть висновки, прощайте та йдіть далі. Скажіть собі: «У мене немає часу думати про тих, хто мене скривдив, бо я дуже зайнятий думками по тих, кого я люблю». Ця звичка збереже вам і фізичне здоров’я.

Кусайте стільки, скільки можете зїсти

Ми схильні брати на себе більше обов’язків, ніж можемо виконати. Нажаль, у переважної більшості за цим стоїть невротичне Его замасковане під бажання зробити іншим добро. Як правило це закінчується невиконанням взятих забов’язань, переживаннями і, з рештою, нервовими зривами. А потім новими намаганнями довести собі та іншим «я це можу». Коло замикається, сили втрачаються, а результат негативний. Тож, керуйтеся якістю, а не кількістю.  

Шукайте визнання лише у тих, чия думка для вас цінна

Всі люди різні, зі своїми уподобаннями та переконаннями. Тому, вочевидь, ви не зможете сподобатись усім і кожному. Завжди будуть ті, хто вас критикуватиме, дорікатиме або лаятиме. Не витрачайте час і зусилля на те, щоб догодити всім. Оберіть «своє» коло друзів чи професіоналів, чия думка вам важлива і цінна, дотримуйтесь моралі і працюйте на результат. А на думку решти не звертайте увагу і не відволікайтесь.  

Слідкуйте за собою

Більшість з нас має проблеми з того, що часто вмішується у справи інших. Навіть якщо ми це робило «з найкращих побажань», бо «краще знаємо як правильно» і «бажаємо, щоб було добре». Але ми керуємося своєю логікою, забуваючи про те, що для іншого наші «поради» не підходять. Мимоволі ми переходимо на критику, моральний тиск, конфлікти ігноруючи, між тим, право особистості на індивідуальність, власні помилки (а значить досвід) і, врешті решт, свої відносини з долею, Богом. Тож слідкуйте краще за собою.

 

Бажаю усім відчути на собі переваги життя за цими простими правилами!

 
Можливі причини проблеми поведінки дитини

  Брак уваги зі сторони батьків.

Для дитини любов батьків = увага батьків. Разом проведений час, розмови, спільні ігри або діяльність. Дитина не відчуває любові батьків, коли вони на роботі до пізнього вечора (хоча вони ходять на роботу «заради неї»), витрачають години на приготування їжі, прибирання, роботу на городі, ремонти (хоча вони роблять це «заради неї»), а в кінці дня втомлені та роздратовані намагаються швидше поїсти та лягти спати.

Дитині важко усвідомити, що все це робиться задля її щастя і важко бути вдячною за це, важко «не заважати батькам її любити».

Допоки батьки з останніх сил «люблять» своїх дітей вони почувають себе самотніми, зайвими, непотрібними. Наївна відчайдушна спроба дитини привернути увагу (читай: любов) батьків це - непослух, відмова виконувати вказівки, відмова робити домашнє завдання. Так вони змушують батьків звертати на них увагу.

 

Боротьба за владу.

Діти, яких надмірно контролюють вдома або у школі ростуть з думкою, що вони заслуговують на любов тільки якщо він все робить вірно, перемагає усі «виклики долі» (починаючи з високих оцінок за уроки та завершуючи будь-якими завданнями, проханнями дорослих).

Коли на дитину постійно тиснуть (кричать, вимагають, сварять, карають, демонстративно виразно дихають, закочують очі, дивляться із сумом) тим самим показуючи, що вона не така, як їм потрібно, незграбна, нестерпна – дитина змушена доводити дорослим, що гідна любові. Дитина впевнюється, що задля батьківської любові потрібно перемагати, бути хазяїном положення, а тому часто буває уперта, схильна до брехні собі та іншим, часто сперечається, підсиджує інших, намагається бути кращою за інших.

 

Повернена біль.

Дитина, яку скривдили(морально або фізично) повертає свій біль у вигляді помсти. Дитина, на яку кричать, карають, б’ють, думку, почуття та потреби якої не поважають почуває себе приниженою, непотрібною. Маленькій людині важко носити цей біль в собі і вона намагається його позбавитись – скривдити у відповідь. Проте дитина рідко може повернути біль своєму кривднику, тому повертають образу іншим людям, які навіть непричетні. Так дорослі змушують душу дитини черствіти, ненавидіти себе та світ.

 

Ухилення.

Діти, яких надмірно опікують батьки, не вірять у свої сили, не знають на що, вони здатні, відчувають безпорадність, бояться зробити помилку, уникають цілей та досягнень. Їм легше взагалі відмовитись від будь-якої діяльності або спілкування, здатися, капітулювати, ніж відчувати себе глупішим за інших, пережити поразку, розчарування.

 

Вирішення:

Приділяйте найбільше уваги дитині тоді, коли у неї все добре. Тоді вона не буде змушена поводитися погано для того, щоб привернути вашу увагу і відчути любов.

Радьтесь з дитиною, поважайте її думку, дайте відчути себе значущою для вас, або інших членів родини (колективу) тим способом, який буде зрозумілий вашій дитині.

Частіше питайте себе, що ви робите для дитини такого, що вона може робити для себе сама? Довіряйте дитині її справи.

Акцентуйте свою увагу на сильних сторонах дитини, що вона робить добре, правильно, вміло. Пам’ятайте, що хвалити дитину потрібно у чотири рази більше ніж робити зауваження.

 

 
Результати дослідження потреб педагогів Центру

  З метою виявлення рушійних мотивуючих факторів діяльності працівників Центру було проведено дослідження на основі теорії потреб Маслоу.

   Предметом дослідження були (за умови, що фізіологічні потреби досліджуваного задоволені):

-         потреба в безпеці (економічна стабільність, надійність)

-         соціальна потреба (кохання, сім’я, дружба, приналежність групі)

-         потреба в самоствердженні (кар’ера, успіх, престиж, досягнення)

-         потреба в самореалізації (розвиток свого творчого потенціалу)

 

   Серед опитаних співробітників 62% має яскраво виражені потреби, задоволення яких потенційно може стати сильним мотивуючим фактором в роботі та можуть бути прийнятими до уваги адміністрацією.

Розподілені потреби наступним чином:

  1. потреба в самоствердженні (кар’ера, успіх, престиж)– 54% - почуття власної гідності, бажання мати визнання, повагу, успіхи, досягнення.
  2. потреба в безпеці(економічній) – 31% – почуття надійності, стабільності, потреба уникнути страх, який може обмежувати добрі починання, знайти себе та однодумців, рухатись вперед, починати нову справу. Думки у стилі «якщо мене не правильно зрозуміють та засміють», «якщо я втрачу роботу».
  3. потреба в самореалізації31% – виникає від талантів людини, необхідність звільнити подавлене Я, свої внутрішні таланти та резерви, бажання пізнати себе справжнього.

 і одна людина має виражену соціальну потребу  - почуття приналежності до колективу, добрі приязні стосунки.

 

   Отримані результати дають адміністрації Центру підгрунття для підвищення ефективності організації роботи колективу та розстановки акцентів в діяльності з урахуванням індивідуальних особливостей співробітників. 

    Дослідження даного запиту адміністрації буде продовжено.

 

 
методи розвитку творчості

Основна задача нашого Центру – розвиток творчих здібностей дітей в контексті еколого-натуралістичних знань. Сьогодні я пропоную розглянути кілька методів роботи з творчо обдарованими дітьми.

Творчість– це досить стійка характеристика особистості дитини. Її готовність до народження принципово нових незвичайних ідей, що відрізняються від традиційних, прийнятих схем мислення; здатність вирішувати проблеми, що виникають всередині статичних систем.

Для цього педагог може використовувати наступні методи:

 

Метод «Вигадки»

Реалізується за допомогою наступних прийомів:

-         Заміщення властивостей одного об’єкта властивостями іншого для створення нового;

-         Знаходження властивостей об’єкта в невластивому йому середовищі;

-         Зміна елемента об’єкту, що досліджується та опис властивостей нового, зміненого об’єкту.

 

Метод «Як би…»

Пропонується скласти опис або намалювати картину про те, що буде відбуватися, якщо у світі щось зміниться. Наприклад, збільшиться у 10 разів сила гравітації; всі об’ємні предмети стануть пласкими; хижаки стануть травоїдними; люди переселяться на Луну і т.п.

 

Метод гіперболізації

Об’єкт пізнання, його окремі якості або частини штучно збільшується/зменшується. Наприклад, вигадати найдовше слово; найменше число; зобразити інопланетян з великими головами чи малими ногами; приготувати найсолодший чай або найсолоніший огірок.

 

Метод аглютинації

Пропонується поєднати непоєднувані в реальному житті якості, властивості, частини об’єктів та зобразити. Наприклад, намалювати гарячий сніг; вершину прірви; об’єм пустоти; солодку сіль; чорне світло; силу слабкості; бігаючи дерево; літаючого ведмедя; мукаючу собаку.

 

Метод інверсії або метод звернень

Коли стереотипні прийоми не спрацьовують, приймається принципово протилежна альтернатива вирішення задачі. Наприклад, міцність виробу намагаються збільшити через збільшення його маси, а ефективним видається протилежне рішення – виготовлення полого виробу. Або об’єкт досліджується із зовнішньої сторони, а вирішення проблеми відбувається коли його дослідити в середині

 
« ПочатокПопередня12345678НаступнаКінець »

Сторінка 7 з 8

Корисні посилання