Використані матеріали:

Вікіпедія, Урядовий сайт для юних громадян, Інформаційний портал «Освіта Києва»,

Образовательній центр «Пространство толерантности», Образовательный портал «Продленка», Кардаш С.В.

відзначається 2 жовтня, у день народження Махатма Ганді - лідеру руху за незалежність Індії та засновника філософії та стратегії «ненасилля»: припинити насилля через поширення культури миру, терпимості та підвищення людської гідності.     

Проблема насильства над дитиною довгий час була закритою для обговорення та висвітлення не лише в Україні, через що їй не приділялося достатньо уваги науковцями, педагогами та органами влади. Не вівся облік жертв сімейного насилля, пошук методів корекційно-реабілітаційної роботи та шляхів вирішення даної проблеми. Останнє десятиріччя насилля над дитиною в родині було визнане суспільством та науковцями як серйозна та масштабна проблема, що породжує множину інших соціально-психологічних, індивідуальних та соціальних проблем. 

Психологічне (емоційне) насильство - поведінка батьків або осіб, що їх заміняють, учителів, вихователів та ін., яка завдає шкоди емоційному розвитку дитини та її почуттю власної гідності.

Згідно чинного законодавства психологічне насильство проявляється в образах із використанням лайливих слів та криків; образливих жестах із метою приниження особистості дитини або тримання в атмосфері страху; висміювання, кепкування; відмова вислухати; нездатність проявити любов, підтримку та керівництво, необхідне для психологічного зростання і розвитку дитини.

Психологічне насильство більше, ніж інші види насильства, залежить від культурних особливостей вираження емоцій, прийнятих паттернів спілкування в сім'ї, громаді. Воно є підґрунтям будь-якого насильства.

Діти найбільш уразлива категорія жертв насилля внаслідок психологічної, соціальної, особистісної незрілості та залежності від батьків та опікунів, несформованості стратегій подолання стресу, малого життєвого досвіду, правової неосвітченості та багатьох інших причин.

Доведено, що діти, які відчували на собі жорстокість та насильство підсвідомо прагнуть відтворити свій життєвий досвід у дорослому житті, оскільки не знають іншої моделі поведінки. Віддаленими наслідками насильства є адиктивна, девіантна, асоціальна поведінка.

Діти, що зазнали будь-якого насильства, мають складності в соціалізації, є соціально дезадаптованими: у них порушені зв'язки з дорослими, у більшості випадків відсутні відповідні навички спілкування з однолітками; вони не мають достатнього рівня знань і ерудиції, щоб завоювати авторитет у школі або інших соціальних групах тощо. 

Науковці Державного інституту проблем сім'ї та молоді й гуманітарного центру "Розрада" виділяють наступні прояви психічного (емоційного) насильства:

-       погрози(кинути дитину, розлюбити; самогубства; заподіяти фізичної шкодиі т.п.)

-       використання привілеїв дорослих (поводження з дітьми як з рабами, підлеглими; поводження як із своєю власністю і т.п.)

-       ізоляція(контролювання доступу дитини до інших людей; контролювання перебування дитини у помешканні, заборона виходити з дому; контроль спілкування дитини з друзями).

-       залякування(навіювання страху за допомогою розповідей, дій, жестів;суворого покарання Богом, судом, міліцією, школою, спецшколою, притулком, родичами та психіатричною лікарнею).

-       дитина є свідком знущань над іншими.

-       інші види емоційного насильства (приниження; образи; брутальність; створення постійних стресових ситуацій; постійні насмішки; постійне змінювання правил; непослідовність; брехня; використання дітей у конфліктах між батьками, у якості довірених осіб).

Наслідками такого насильства можуть бути прояви у дітей:

-       демонстрація повної відсутності страху;

-       неврівноважена поведінка;

-       агресивність, схильність до нищення й насильства;

-       насильство по відношенню до свійських тварин, та взагалі до більш слабших істот;

-       уповільнене мовлення, нездатність вчитися;

-       надто висока зрілість та відповідальність у порівнянні зі звичайними для цього віку;

-       замкнутість;

-       уникання однолітків, бажання гратися лише з маленькими дітьми;

-       занизька самооцінка;

-       тривожність;

-       намагання справити враження людини, що живе в злиднях;

-       демонстрація страху перед появою батьків;

-       почуття провини за отримання фізичних ушкоджень;

-       страх фізичного контакту, острах іти додому;

-       уживання алкоголю або наркотиків;

-       депресія, спроби самогубства;

-       психосоматичні хвороби, на кшталт болю в животі (неврастенії);

-       нав’язливі страхи (фобії);

Попри все, до психологічного насильства рідко відносяться як до насильства, його вплив на життя дитини часто недооцінюють, воно рідко розглядається як причина для втручання. Поширеність цієї форми насильства важко виміряти в конкретних цифрах в силу того, що воно важко виявляється, погано формалізується.

Для допомоги потерпілим від насильства діють спеціальні кризові центри, а також центри медико-соціальної реабілітації. Екстрена допомога здійснюється у формі „гарячої лінії" — телефонів довіри та надання притулку. Основне завдання — оцінка безпеки дитини, надання їй фізичної та психологічної безпеки в тій мірі, яка необхідна; нормалізування психологічного стану; у разі необхідності — надання медичної та правоохоронної допомоги.

Працівники кризових центрів надають інформаційну, психологічну, педагогічну, медичну, юридичну допомогу особам, які можуть стати або стали жертвами насильства. Надання психологічної допомоги дітям жертвам сімейного насильства - є багатофункціональною діяльністю, яка містить у собі взаємодію спеціалістів різного напрямку: психологів, психотерапевтів, юристів, соціальних працівників, медичних робітників тощо.

Ми маємо наступні рекомендаціїдля тих, хто стурбований цією проблемою і бажає уникати в собі прояви психологічного тиску на дітей: 

§  пропонується подивитись на конфліктну ситуацію «очима дитини»;

§  роблячи зауваження дитині, потрібно звертати увагу на особливості її поведінки, а не на її особистість у цілому;

§  краще більше говорити про спостереження, а не про висновки, програмуючи дитину на невдачі;

§  характерізуючи поведінку дитини, слід уникати висловлювань типу: «Ти завжди...» або «Ти ніколи...». Замість них краще використовувати «Я - висловлювання»: «Я хвилююся, коли ти так пізно повертаєшся додому»;

§  дорослим варто пам'ятати про значення і вплив своїх манер, міміки, жестів, пози на дитину та на її сприймання при розв'язанні конфліктів;

§  реагувати на дитину з теплотою та піклуванням; хвалити дитину та підтримувати її; бути уважними до дитини; поважати гідність дитини;

§  навіювати дитині позитивне ; сприймати дитину такою, якою вона є; не згадувати (без особливої потреби) негативні ситуації з минулого дитини;

§  порівнювати дитину частіше із нею самою (якою вона була раніше), а не з її однолітками, знайомими;

§  не допускати розходження між словами і діями, виконувати обіцяне;

§  у спілкуванні з дитиною намагатися висловлювати свої почуття;

§  бути для дитини прикладом у словах і вчинках;

§  надавати дитині свободу стосовно виду діяльності та її форм.

Герасименко М.В. «Психологічне насильство над дитиною: форми, наслідки»; РибчакО.І.; Криштан І.Б.; сайт великолепетинського районного управління юстиції Херсонської обл..

16 жовтня у різних країнах світу проводяться заходи з метою підвищення обізнаності суспільства щодо значення та принципів здорового харчування.

За оцінками фахівців, до 90% усіх існуючих захворювань беруть свій початок від поганого харчування і пов’язаного з ним порушення роботи органів травлення. Нераціональне харчування суттєво впливає на здоров’я і тривалість життя людей.

Але їжа впливає не тільки на загальний стан нашого здоров'я, але і на психологічнийстан. Існує багато доказів зв'язку між раціоном і появою проблем в поведінці і психічному стані людей.Процес харчування – це не лише задоволення своїх фізіологічних потреб (голод), але й особистісних. Під особистісними потребами більшість людей розуміють: соціальне схвалення (батьків, близьких,оточуючих), вживання «модної» їжі, переїдання, відмову від їжі та інше. Харчові звички обумовлюються такими факторами:

• етнокультурні чинники,
• родинні та суспільні традиції,
• релігійні та національні уявлення,
• професійні вимоги,
• життєвий досвід,
• економічні умови,
• мода,
• поради лікарів та інше.

Ці фактори формують харчову поведінку та звички, які відображають усе наше життя.

Великий вплив на ставлення до їжі мають шаблони масової свідомості, оскільки у нашому суспільстві культ їжі набуває всезагального характеру. Люди вживають їжу та не відчувають задоволення від неї і, потрапляючи в наш організм, вона не приносить нам жодної користі. Часто буває так, що людина не має можливості «відпрацювати» свої емоції іншим способом, окрім як їх «заїсти». Отже, харчові адикції є способом уникнення суб'єктивної реальності,розвивається психологічна та соціальна залежність, у якій процес харчування стає засобом об'єктивації нереалізованих потреб особистості.

Значну роль у самовиражені через їжу, відіграє мотивація особистості (позитивна та негативна). Їжа перетворюється на регулятор психоемоційного стану і може спричинити тяжкі патології, оскільки вона не вирішує психологічних проблем того, хто їсть. Обираючи їжу як засіб самовираження, особистість несвідомо може втратити власну реальність і поняття «норми». У сучасній психотерапевтичній практиці існують методи корекції порушень харчової поведінки, які спрямовані на її відновлення з подолонням особистісних проблем.

Можна виділити такі критерії самовираженняособистості через їжу:

• релаксація (зняття психологічної напруги);
• заміщення (їжа виступає в ролі одного з механізмів уникнення реальності);
• компенсація незадоволенних потреб (їжа як захист від проблем);
• комунікація (харчування пов'язане з перебуванням у колективі);
• звичка (ритуальні дії у споживанні їжі);
• самоствердження (вживання "модної" їжі, уявлення про престиж та високий соціальний статус);
• нагорода або самозаохочення за рахунок смакових якостей їжі;
• самопокарання їжею при нездійсненні бажань;
• естетичне задоволеня від споживання їжі

Спираючись на висновки гастропсихологівробимо висновок, що смакові уподобання черезраціон харчування впливають на поведінку, емоційно-вольову та діяльнісну сфери особистості. Їжа стає коректором емоційного стану. Питання, впливає чи ні їжа на настрій, змінюючи його в ту чи іншу сторону, вже перестав бути предметом наукових суперечок. Наукові пошуки привели до відкриття зв'язку між характером харчування і нашими бадьорістю, енергією, якістю пам'яті та уваги, настроєм, агресивністю, мозковою діяльністю, психічним здоров'ям або психічними розладами. Їжа впливає на нейропередатчики, що несуть інформацію клітинам мозку.

Так, наприклад, почуття напруженості, роздратування, стресу і тривоги природні і за часами виникають у кожного. Але у деяких людей вони набувають важкий хронічний характер, породжуючи почуття страху, невпевненості і навіть раптові напади тахікардії (прискорене серцебиття), пітливість і тремтіння. Стійке відчуття тривоги може привести до нападів панічного страху і фобій, що позбавляє здатності до дії. Можна спробувати зняти тривогу і стрес за допомогою дієти. Певні продукти харчування та напої діють на нервову систему як заспокійливі або як збуджуючі препарати.

Не можна забувати і про таку стороні теми, як смак, запах і зовнішній вигляд страв нашого меню. Вже відомо, що почуття постійного незадоволення призводить до депресії. Несмачна, погано пахне і погано сервірований їжа в нашому щоденному раціоні є регулярним постачальником неприємних відчуттів та емоцій. Відповідно, таке харчування додає нам додатковий стан незадоволеності протягом і так важких буднів.

Не всі знають, що за допомогою різних кольорів можна також регулювати апетит людини. Все це безпосередньо пов'язано з психологією сприйняття кольору. Крім того, кольори впливають і на те, як люди сприймають смак продуктів.

 Так, в одному з дитячих садів проводився спеціальний експеримент. Дітям дали манну кашу, яка була підфарбована за допомогою нешкідливого барвника в зелений колір. Велика частина цих дітей зіткнулися з проблемами з травленням після такого обіду. Це пояснюється тим, що підсвідомо вони сприйняли зелену манну кашу як несвіжу.

 Такі яскраві кольори, як червоний, жовтий, червоно-помаранчевий і пурпурний, сприяють підвищенню апетиту, виробленню шлункового соку. Вони також збільшують інтерес до напоїв. Саме з цієї причини багато компаній, що випускають продукти харчування, вибрали ці кольори своїми фірмовими з метою залучення покупців до свого бренду. В оформленні кухні рекомендується використовувати теплу кольорову гаму. Це стосується шпалер, посуду, а також скатертини і серветок. Варто згадати дане правило і при оформленні святкового столу.

 Холодні відтінки ж навпаки, діють на психіку людини заспокійливо. Якщо існує необхідність знизити апетит, то кухню потрібно оформляти в холодній і спокійній колірній гаммі. У великій кількості при цьому рекомендується використовувати блакитні, сині і синьо-зелені кольори. Не можна забувати про посуд, який також має сприяти зниженню апетиту. Людина неусвідомлено намагається уникати продуктів синього, бузкового і чорного кольорів.

Самим неапетитний кольором вважається блакитний. Проводилися спеціальні тести. Піддослідні пробували свої улюблені продукти, які були пофарбовані в різні кольори. Блакитні продукти виявилися найменш привабливими.

 Зелені продукти більшістю людей сприймаються як найбільш корисні для здоров'я. Цей колір взагалі вважається кольором здоров'я. Зелені яблука, капуста, цибуля, петрушка, кріп та інші види «зелених» продуктів містять величезну кількість вітамінів і мікроелементів, необхідних для нашого здоров'я. Звідси і зіставлення зелених продуктів з корисним і здоровим харчуванням.

Продукти білого кольору більшість з нас вибирає, коли з'являється бажання перекусити. При цьому ми забуваємо про калорії, що приводить до набору ваги. Білого кольору самими очевидними є булочки і пиріжки, цукерки, піца і тортики.

Використано інформацію Академіїрозвитку психологічної науки і практики,Смелової Ю. та ін.

Чим краще ви розумієте, як прочитати фізичні та емоційні сигнали, що ідуть від вашої дитини,

тим краще ви зможете допомогти їй впоратись зі своїм темпераментом

і тим краще вона буде використовувати свій темперамент для того, щоб збудувати повноцінне, успішне життя. 

М.Лейні