logo


Психологічна служба
придивіться до дитини уважно

Чим краще ви розумієте, як прочитати фізичні та емоційні сигнали, що ідуть від вашої дитини,

тим краще ви зможете допомогти їй впоратись зі своїм темпераментом

і тим краще вона буде використовувати свій темперамент для того, щоб збудувати повноцінне, успішне життя. 

М.Лейні

 
рекомендації щодо зменшення дії стресових факторів

Рекомендації,

які необхідно використовувати відразу ж

після дії стресових факторів.

 

1.       Хвилинна релаксація.Розслабте куточки рота, зволожте губи. Розслабте плечі. Зосередьтеся на виразі свого обличчя і положенні тіла. Пам'ятайте, що вони відображають ваші емоції, думки, внутрішній стан. І у зворотному напрямку: від виразу обличчя залежить емоційний стан. У цьому випадку доречно змінити вираз обличчя шляхом розслаблення м'язів.

 

2.       Використайте будь-яку можливість, щоб змочити чоло, скроні та артерії на руках холодною водою.

 

3.       Наберіть воду у чашку і повільно, зосереджено випийте її. Зосередьте увагу на відчуттях в той момент, коли ковтаєте воду.

 

4.       Уважно огляньте приміщення, у якому ви знаходитеся. Повільно, не кваплячись, подумки знайдіть у ньому 7 червоних предметів, постарайтеся цілком зосередитися на процесі пошуку. Говоріть подумки самі собі: «Червона обкладинка зошита, червоні чашки, червона ваза для квітів» тощо. Або просто, переводячи погляд, подумки описуйте оточуючі вас предмети: «Коричневий стіл. Білий папір» тощо. Зосереджуючись на кожному окремому предметі, ви відволікаєтесь від внутрішнього стресового напруження, скеровуючи свою увагу на раціональне сприйняття навколишнього оточення.

 

5.       Уявіть себе в приємному середовищі–па пляжі, у ванні, в лісі тощо.

 

6.       Зміна оточення. Якщо дозволяє ситуація, залишіть приміщення, в якому у вас виник гострий стрес. Перейдіть до іншого, де нікого немає, вийдіть на вулицю, де ви зможете залишитися наодинці зі своїми думками. Розгляньте подумки приміщення, якщо ви вийшли на вулицю –то навколишні будинки, природу.

 

7.       Щоб швидше нормалізувати емоційний стан, необхідно дати собі посилене фізичне навантаження (20-30 присідань, біг на місці, підйом на 3-4 поверх, «побоксувати подушку»).

 

8.       Якщо у вас на даний момент немає можливості з кимось поговорити, ви можете самостійно покращити свій стан таким чином: розкажіть про те, що вас хвилює, самому собі. Сядьте зручніше і поговоріть самі із собою. Розкажіть про все, що з вами сталося, і спробуйте проаналізувати те, що трапилось. Говоріть самі із собою доти, доки все, що вас хвилює, не буде промовлено вголос і ви не відчуєте полегшення.

 

9.       Деяким краще допоможе перенесення всіх своїх хвилювань на папір. Напишіть собі листа. Довірте паперу все, що відчуваєте і думаєте. Цей спосіб має ту перевагу, що письмова мова коротша та логічніша. Під час описування ситуації в листі, розуміння проблеми настає швидше, ніж під час розмови. Лист можна відразу знищити або сховати й перечитати, коли вас знову почнуть хвилювати травматичні події. Ви згадаєте свій стан і зрозумієте, що зможете з ним упоратись, як і минулого разу.

 

10.  Інший спосіб –«порожній стілець». Уявіть, що на ньому сидить людина, яка образила вас, висловіть їй свої почуття. Зараз ви можете сказати все, що хочете.

 

11.  Відволікання. Займіться якою-небудь діяльністю –усе одно якою: почніть прати білизну, мити посуд чи прибирати. Секрет цього способу простий: будь-яка діяльність, і особливо фізична праця, у стресовій ситуації виконує роль громовідводу, допомагає відволіктися від внутрішнього напруження, «випустити пару».

 

12.  Математика. При надмірному збудженні в корі головного мозку утворюється домінуюче вогнище збудження, яке наділене здатністю підпорядковувати собі всю діяльність організму, всі вчинки та думки людини. Отже, для заспокоєння його треба ліквідувати або створити конкуруюче. Чим більш захоплююча діяльність, тим легше його створити. Візьміть калькулятор чи папір, олівець і спробуйте підрахувати, скільки днів ви живете (число повних років помножте на 365, додаючи по одному дні на кожний високосний рік, додайте кількість днів, що пройшли з останнього дня народження). Така раціональна діяльність дозволить вам переключити свою увагу. Постарайтеся згадати який-небудь особливо примітний день вашого життя. Згадайте його до дрібниць, нічого не пропускаючи. 

 
Правила допомоги при гострому стресовому стані

Кожна людина (доросла або дитина) за певних обставин може опинитися  у гострому стресовому стані(переживання емоційної та розумової дезорганізації). В цей момент вона потребує адекватної психологічної допомоги.

Якщо ви опинились поруч, то поведінка постраждалого не повинна вас дивувати, лякати або дратувати. Його стан, емоції, вчинки - це нормальна реакція на ненормальні обставини. Не робіть у цей час того, у користі чого ви не впевнені. Обмежтесь співчуттям і якнайшвидше звертайтесь по допомогу до фахівця (психотерапевта, психіатра, психолога, лікаря). Якщо ж ви відчуваєте потребу надати допомогу до прибуття фахівців, приводимо до вашого відома кілька основних правил такої допомоги:

Почніть з виявлення стадії переживання екстремальної ситуації, а потім застосуйте адекватні міри. Умовно виділяємо три стадії:

1)       Шокова (в організмі виділяються знеболюючі речовини, заціпеніння, ступор).

2)       Адреналінова (в організмі виділяється адреналін, загострення сприйняття, мислення, панічні реакції).

3)       Стан стресу (наслідок перевтоми і перезбудження, осмислення пережитого).

На будь-якій стадії ! демонструйте постраждалому своїм виглядом впевненість, спокій, доброзичливість, ніби сигналізуючи «я тут, ти не самотній, ситуація під контролем». Розглянемо детальніше.

 

ШОКОВА СТАДІЯ

 

Симптоми:

- бліда шкіра;

- холодні кінцівки;

- пильний погляд, майже не моргає;

- відсутність чи уповільнення мовлення;

- слабкий м’язовий тонус, млявість;

- безвольність, безініціативність, байдужість, втрата інтересу до будь-чого, апатія;

- відчуття втоми, важко говорити й рухатися;

- збіднення емоцій, розповідь відсторонена;

- «провали» в пам’яті;

- тримається окремо від інших, щоб почувати себе в безпеці;

- може бути ступор (оціпеніння) – відсутність реакцій на оточуючі подразники  

 

Перша допомога:

·          Озирніться і вирішите, яка допомога (крім психологічної) потрібна, хто з постраждалих найбільшою мірою потребує допомоги, викличте відповідну допомогу або організуйте доправлення постраждалого до професійного психолога чи медичного закладу.

·          Людина в шоковому стані безпорадна, її не можна залишати одну. Скажіть постраждалому, що ви залишитесь з ним. При розставанні знайдіть собі заступника і проінструктуйте його про те, що потрібно робити.

·          Відгородіть  постраждалого від зайвої уваги і розпитувань сторонніх. «Глядачів»відправляйте з конкретними завданнями.

·          Підлаштуйте своє дихання під ритм дихання постраждалого.

·          Чітко скажіть, хто ви і які функції виконуєте. Скажіть, що допомога скоро прибуде, що ви про це подбали.

·          Обережно встановіть тілесний контакт з постраждалим: візьміть за руку або покладіть руку на плече. Торкатися до голови або іншихчастин тіла не рекомендується. Займіть положення на тому ж рівні, що і постраждалий. Не повертайтеся до нього спиною. 

·          Говоріть  чітко, спокійним і впевненим голосом, у середньому темпі, ближче до вуха. Не проявляйте нервозності. Запитайте: як тебе звати? Звідки ти? Як себе почуваєш? Що я можу для тебе зробити?

·          !!! Концентруйте увагу постраждалого на теперішньому часі і місці, дотримуйтесь правила «тут і зараз»: «ти бачиш небо/вікно/стілець/мій палець/тощо? Якого воно кольору/розміру/тощо?». !!!Допомагайте постраждалому формулювати свої фізичні, емоційні відчуття в даний момент словами, алегоричними формами.

·          Не звертайтесь до спогадів постраждалого, не розпитуйте про минуле, не намагайтесь аналізувати ситуацію.

·          Давайте короткі чіткі інструкції, що йому потрібно робити (якщо постраждалий не в ступорі)

·          Знайдіть затишне місце, допоможіть зручно влаштуватися (! обов’язково роззутися), вкрити теплими речами, щоб трохи поспати чи просто полежати. Якщо немає можливості організувати відпочинок, скажіть, що не залишите його одного. Запропонуйте випити води. Прогуляйтеся або зробіть щось просте разом, наприклад «допоможи переставити коробку/заварити чаю/порахувати будь-що».

·          Уникайте питань «вибору», наприклад «будеш чай чи воду?», «вікно відчинити, чи залишити закритим?»

·          Якщо постраждалий не реагує на слова, подразники: зігніть йому пальці на обох руках, притисніть їх до долоні (великі пальці мають бути виставлені назовні). Кінчиками великого і вказівного пальців масажуйте точки на лобі, над очима рівно посередині між лінією росту волосся і бровами, чітко над зіницями. Допоможіть проявитися реакції: «якщо ти мене чуєш, кивни головою/моргни», «може, ти поранений?».

·          Вживання алкоголю протипоказано.

·          Залишайтесь поруч.

 

АДРЕНАЛІНОВА СТАДІЯ

 

Симптоми:

- почервоніння шкіри, несподіване відчуття жару;

- напружені м’язи; тремтіння (може тривати кілька годин);

- часте моргання;

- спітніня;

- сухість у роті, спрага;

- утруднене, пришвидчене дихання;

- підвищене серцебиття;

- компульсивне голосне мовлення;

- різкий сміх, плач (істерика);

- різко відводить погляд;

- неспокій, метушливість;

- емоційні вибухи;

- агресивна демонстративна поведінка;

- надмірна чутливість щодо слів чи дій оточуючих;

- надмірна пильність, настороженість;

- надмірні тривалі реакції страху;

- втрата здатності логічно мислити і приймати рішення;

- відсутність реакції на звернення  оточуючих;

- дезорієнтація у часі або просторі

 

Перша допомога:

·           Істерика, збудження, агресивність – небезпечні стани, тож необхідно забрати у постраждалого предмети, якими він може завдати шкоди собі чи оточуючим, забезпечте вільний доступ повітря, зніміть краватку, шарф, тугі ремені.

·           Ізолюйте постраждалого від оточуючих (проте не залишайтеся з ним наодинці, якщо вам загрожує небезпека). Через кілька хвилини, якщо немає глядачів і людина позбавлена активності, вона трохи заспокоїться.

·           Дайте постраждалому можливість «випустити пару» безпечним способом.

·           Нервове тремтіння постраждалого спрямоване на «скидання» напруження. Його  потрібно посилити: взяти за плечі і сильно, різко потрясти 10-15 секунд (! обов’язково попердьте, що так ви допоможете йому).Після завершення тремтіння, організуйте постраждалому відпочинок.  ! Не можна: зупиняти тремтіння, обіймати постраждалого або притискати його до себе, вкривати теплою ковдрою, заспокоювати, говорити, щоб він узяв себе в руки, концентрувати увагу на тремтінні.

·           Після того, як тремтіння спаде можна трохи поговорити з ним, ! не сперечайтеся, нічого не запитуйте, уникайте фраз з часткою «не», що відносяться до небажаних дій, наприклад: «не біжи», «не розмахуй руками», «не кричи».

·           Говоріть стверджувальними реченнями, впевненим, спокійним тоном: «через кілька хвилин тобі стане краще", "дивись на мене", "дихаємо разом».

·           Зробіть дихальну вправу: на рахунок 1, 2 вдихаємо через ніс (1), видихаємо через рот (2), немовби задимаємо свічку. Поступово збільшуємо тривалість вдоху (1, 2) та видоху (1, 2). Потрібно стежити, щоб вдихаючи, живіт ніби наповнювався повітрям (тобто, рухалася діафрагма); видихати потрібно довше, ніж вдихати. Концентруйте увагу на лічбі. Продовжуйте до стабілізації частоти дихання.

·           Можна почати співати або, якщо людина віруюча, читати молитву. Головне: разом, чітко, ритмічно, поступово знижуючи темп і гучність.

·           Можна зробити легкий масаж найбільш напружених м’язів тіла, якщо це не викликає спротиву у постраждалого.

·           Якщо спалах істерики - несподівано зробіть щось, що може сильно здивувати (можна дати ляпас, облити водою, з гуркотом упустити предмет, різко крикнути на потерпілого командним голосом), а потім сконцентрувати увагу на диханні.

·           Якщо людина починає розповідати щось - ! уважно слухайте, не перебивайте, будьте терплячі, не проявляйте нервозності, виказуйте підтримку, покажіть, що ви його розумієте, періодично вимовляєте «ага», «так», кивайте головою, повторюйте за потерпілим уривки фраз, в яких він висловлює свої почуття; говоріть про свої почуття; не змінюйте різко тему розмови, не відволікайтесь на інших людей.

·           !!! уникайте докорів, ніколи не звинувачуйте постраждалого, не намагайтеся його переконати, не давайте порад.  Наприклад, не можна казати: «що ж ти за людина!» Слід сказати: «ти жахливо злишся».

·           Говоріть  короткими фразами, впевненим тоном, які заходи потрібно вжити для надання допомоги в його випадку. Наприклад «випий води», «вмийся», «сморкнися», «відійди».

·           Після істерики настає занепад сил. Покладіть постраждалого спати.

·           Якщо сил достатньо - доручіть потерпілому роботу, пов'язану з високим фізичним навантаженням.

·           Вживання алкоголю протипоказано.

·           Не застосовуйте заспокійливих препаратів.

·           До прибуття фахівця спостерігайте за його станом.

 

СТАН СТРЕСУ

 

Симптоми:

- напружений маскоподібний вираз обличчя;

- брак стійкого контакту очима;

- періодично стримує сльози (чи плаче);

- важко розслабитися;

- проблеми зі сном, апетитом

- різні психосоматичні розлади (проблеми з тиском, травленням, погіршення імунітету тощо)

- знервованість, тривожність;

- відчуття розгубленості, порожнечі;

- відмова від діяльності (або неефективні дії), уповільненість;

- порушення уваги й пам’яті;

 

Допомога:

·          Допоможіть організувати відпочинок, розслаблення, зменшення м’язового напруження; вимкніть телевізор, радіо, зупиніть потік негативної інформації ззовні.

·          Сприяйте в тому, щоб потерпілий виплакався і виговорився про свої переживання: для цього потрібно знайти безпечне затишне місце і на самоті, можливо запаливши свічку, поплакати й попросити, щоб у вогні згорів увесь негатив.

·          ! Допомагайте постраждалому формулювати свої фізичні, емоційні відчуття в даний момент словами, алегоричними формами.

·          !!! Не потрібно заспокоювати, зупиняти потік слів, щось радити. Ні в якому разі !!! не говоріть: «усе буде добре», « тримайся», «нічого страшного», «переживеш», «час гоїть», «минеться», «не плач», «не сумуй», «всім погано».

·           ! Погоджуйтеся з потерпілим, кивайте головою, підтверджуйте, що чуєте його і співчуваєте, повторюйтез ним уривки фраз, уяких він говорить про свої почуття. Можете сказати про свої переживання, поплакати разом.

·          Не змінюйте різко тему розмови, ! не відволікайтесь на інших людей.

·          Ніколи не звинувачуйте потерпілого, не намагайтеся його переконати. Розкажіть, які заходи потрібно вжити для надання допомоги в його випадку.

·          Професійна компетентність заспокоює. Розкажіть про вашу кваліфікацію і досвід, що ви плануєте робити.

·          Дайте постраждалому повірити в його власну компетентність. Дайте йому доручення, з яким він впорається або попросіть допомогти вам. Використовуйте це, щоб він переконався у власних силах, щоб у потерпілого виникло почуття самоконтролю. 

·          Залучайте людей з найближчого оточення постраждалогодля надання допомоги. Інструктує їх і давайте їм прості доручення.

·          Уникайте будь-яких слів, які можуть викликати у будь-кого почуття провини.

 
Правила поведінки у натовпі

   Поки тисячі людей дотримуються встановленого порядку поведінки і рухаються рівномірно по відведених маршрутах, ситуація відносно безпечна. Але у разі виникнення будь-то інциденту або перешкоди на шляху, натовп перетворюється на джерело підвищеної небезпеки для здоров'я і життя людини. Зупинити збуджених людей дуже важко.

 

   Ось кілька правил як потрібноповодитись у натовпі:

1.    Заздалегідь вивчіть шляхи можливої евакуації при відвідуванні місця передбачуваного скупчення людей. Зверніть увагу на паркани, сходи, двори, вікна, запасні виходи і маршрути.

2.    Займіться власною зовнішністю: волосся зберіть у «хвіст», заховайте під хустку або одежу. Позбавтесь від речей, які заважають вашим рухам. Перш за все - окулярів, краваток, шарфів, бус, цепків. Не беріть в кишені важкі гострі речі, випуклі предмети від яких можна отримати поранення. Фотоапарат, відеокамерана ремені, парасолька теж можуть бути смертельно небезпечними у некерованому натовпі. В екстремальній ситуації небезпечна навіть авторучка або гребінець у нагрудній кишені. Застебніть блискавки і ґудзики на одязі, закрийте усі кишені, вільні краї шнурків заправте в черевики, довгу сукню підберіть.

3.    Не можна стояти біля стін, металевих парканів, вітрин, до яких можуть притиснути.

4.    Рухайтесь повільно, разом з основним потоком. Розрахуйте, куди прямує натовп. Ваше завдання: обдумати шляхи відступу і, побачивши їх, виринути із натовпу не раніше і не пізніше. Порятунок у тому, щоб піти дворами або під’їздами.

5.    Рухайтесь тримаючи руки зігнутими в ліктях, кисті в кулакі притискаючи їх до тілаабо зчепити долоні в замок перед грудьми.Якщо з Вами група людей, можна спробувати рухатись «клином».

6.    Перетинати натовп потрібно по діагоналі або дотичній. Ні в якому разі не йдіть проти натовпу.

7.    Не дивіться в очі людям у натовпі, щоб не викликати агресію. Погляд повинен бути спрямований трохи нижче особи з включенням так званого периферійного зору.

8.    Не можна зупинятися і намагатися підняти будь-щоз землі.

9.    Якщо Ви впали, то забудьте про цілісність одягу, сумки. Захистіть руками голову, зігніть ноги, підтягніть до живота і дуже сильно, подібно до пружини, стрибайте вгору. Опинившись на колінах, поставте одну ногу повною підошвою на землю і встаньте, виконавши різкий поштовх.Підіймайтеся швидко по ходу натовпу.

10.Не привертайте до себе уваги висловлюваннями політичних, релігійних та інших симпатій, ставленнямдо цих подій, не наближайтеся до груп осіб, які поводяться агресивно.

11.Не допускайте відвідування дітьми місць скупчення людей.Якщо Ви з дитино – тримайте її міцно на руках, міцно притуліть до тіла, якщо дозволяють сили - посадітьна плечі,. Двоє дорослих можуть, повернувшись обличчям один до одного, створити зі своїх тіл і рук подобу захисної капсули для дитини.

Ставтесь до цих порад уважно, та при нагоді використовуйте, адже від цього залежить Ваше здоров’я, а іноді, навіть життя.

використано матеріал Д.Мірошника, Т.Моргун

 
10 висловів, які не варто казати дитині

1.    У тебе нічого не виходить – дай я зроблю!

Ця фраза травмує дитину і програмує її на невдачу. Вона відчуває себе недолугою і у майбутньому буде уникати брати на себе ініціативу. Особливо очікуючи, що мама знов буде кричати.  Тому запасіться терпінням і кажіть дитині як треба зробити правильно.

 

2.     Бери, тільки заспокойся!

Важко витримати багатогодинне ниття «нууу, дай, будь-ласка…». Але погоджуючись на вмовляння батьки дають дитині зрозуміти: ниттям та вмовлянням можна досягти усього і батьківське «ні» нічого не варте. З часом дитина перестане сприймати і решту ваших заяв. Тому або будьте тверді у своєму рішенні, попередньо обґрунтувавши його, або вчіться домовлятися з дитиною. Успіх залежить від вашого вміння вести діалог.

 

3.     Ще раз побачу таке – отримаєш на горіхи!

Як доказує практика – далі погроз діло не йде, покарання не наступає. А дитина налякана і така фраза викликає лиш здивування та образу. Дитина повинна чітко розуміти 1) що саме вона зробила не правильно,  2) що вона має зробити, щоб було правильно і 3) що на неї чекає у разі невиконання. Тому або робіть, що ви їй пообіцяли, або не обіцяйте.

 

4.     Ти повинен розуміти, що …

У більшості дітей на таку фразу та її нудне продовження виникає захисна реакція. Малюк не слухає ваші довгі настанови, і, у кращому випадку, думає в цей час про своє. Особливо якщо він збуджений, засмучений або розсерджений. Якщо у нього зараз «проблема», то йому не до ваших настанов та закликань до совісті чи морального обов’язку. Тому зачекайте поки буря вщухне і тоді поверніться до розмови у спокійному тоні. Поговоріть про те, що сталося, чому це сталося і як би вам хотілось, щоб дитина повела себе наступного разу. Обовязково поясніть чому.

 

5.     Хлопчики (дівчатка) так себе не поводять!

Повторюючи це постійно ви нав’язуєте дитині певні стереотипи поведінки. У дорослому житті діти будуть постійно відчувати труднощі, комплекси та почуття провини, їм буде важко налагоджувати стосунки. Це суттєво ускладнить їм життя. Тому замість того, щоб казати як «не можна себе поводити» запропонуйте дитині альтернативу як бажано себе поводити і які від того переваги.

 

6.     Не плач із-за цієї дурниці!

У більшості випадків це «дурниці» з точки зору дорослої людини, а для дитини то найбільша проблема, якщо не катастрофа, її маленького світу. Такою фразою ви демонструєте неповагу до почуттів дитини, зневагу до його особистого життя і, як наслідок, змушуєте дитину емоційно закриватися від вас, приховувати щось та навіть брехати. Тому краще спитайте чому це так важливо для вашої дитини і допоможіть вирішити «проблему».

 

7.     Ні, це ми не купимо – немає грошей (дуже дорого).

Важко пояснити дитині, чому не потрібно покупати все, що вона забажає. Проте після цієї фрази не варто чекати від дитини висновків типу «як багато ви працюєте, щоб забезпечити її», або «що ви все робите для неї, бо любите», або «вас потрібно пожаліти, бо у вас немає достатньо грошей» чи інше батьківське бла-бла-бла. Після такої фрази дитина розумітиме лиш одне – якщо гроші будуть, то можна купити все! Тому терпляче поясніть чому ви не будете щось купувати або, що дитині треба зробити, щоб ви купили.

 

8.     У всіх діти, як діти, а ти …

...невдаха, дурень, неслух, поганець та багато іншого. Це ображає дитину, змінює її самооцінку і змушує «відповідати» сказаному. Тому критикуйте дії, вчинки, слова дитини, а не вішайте ярлики на її особистість.

 
« ПочатокПопередня12345678НаступнаКінець »

Сторінка 6 з 8

Корисні посилання