logo


Психологічна служба
3 вправи на саморегуляцію

В професійній діяльності кожного педагога трапляються випадки, коли певні ситуації провокують надмірний вибух емоцій: зайве напруження, роздратування, обурення. Значною мірою такі стани деструктивні, «вибивають з колії» і шкодять робочому процесу.

У тих випадках, коли на вирішення проблеми обмаль часу, варто скористатися короткими вправами на саморегуляцію. Це дозволить швидко привести себе у контрольований емоційний стан, не «наламати дрова» і ефективно продовжити роботу. Пропонуємо вашій увазі кілька таких вправ.

Детальніше...
 
Що надасть дитині сили?

Сьогодні ми розповімо про те,

як виразити дитині свою підтримку так, щоб вона її відчула.

Запам’ятайте, що ви можете зробити, аби надати дитині силу.

 

Кажіть:

-       Як би я могла вибрати будь-яку дитину в світі, я б все одно вибрала тебе;

-       Кохаю тебе не дивлячись ні на що;

-       Кохаю тебе навіть коли ти злий на мене;

-       Кохаю тебе навіть коли я зла на тебе;

-       Мені сподобалось сьогодні з тобою грати/малювати/варити кашу/робити уроки/згадували кіно тощо (те, що робили разом);

-       Мій найкращий спогад за сьогоднішній день як ми… (те, що робили разом);

-       Кохаю тебе навіть коли ти далеко, моя любов завжди з тобою;

-       Дякую!

 

Розповідайте:

-       Історію народження дитини;

-       Як ви пестили та ніжно називали, коли та була маленькою;

-       Історію як познайомились її дід та бабуся;

-       Історію як ви обирали їй ім’я;

-       Чим ви зараз займаєтесь (робота, хобі, вподобання тощо);

-       Ваші улюблені кольори/смаки/музика/фільми тощо;

-       Які ваші плани на вихідні/майбутнє;

-       Що іноді вам важко, сумно, страшно, але ваша дитина до цього не має відношення;

-       Історії з вашого дитинства;

-       Коли ви тримаєте її за руку і тричі стискаєте – це умовний код «я тебе кохаю»

 

Слухайте:

-       На одну хвилину довше, ніж дозволяє ваше терпіння;

-       Що ваша дитина розповідає про свої іграшки;

-       Що вона розповідає в машині/автобусі/поїзді;

-       Почуття, які стоять за словами вашої дитини;

-       Питання, відповіді на які дитина чекає почути саме від вас;

 

Запитуйте:

-       Як ти думаєш, чому це трапилось?

-       Як ти думаєш, що буде якщо …?

-       Як ми можемо це з’ясувати?

-       Яке маєш приємне враження за сьогоднішній день?

-       Про що ти думаєш?

 
Міжнародний день усунення насильства проти жінок

25 листопадавесь світ відзначає Міжнародний день усунення насильства проти жінок

Насильство проти жінок визначається у статті 1 прийнятої ГА ООН Декларації про усунення насильства проти жінок як «… будь-який акт насильства за ознакою статі, що завдає або може завдати фізичної, статевої чи психологічної шкоди або страждання жінкам, включаючи погрози здійснення таких актів, примушування чи свавільне позбавлення свободи, будь то в суспільному чи особистому житті»

Нажаль, сьогодні це найпоширеніше порушення прав людини в світі.

 

Ми не будемо казати чому і як розуміння цієї проблеми важливе для нас, не будемо філософствувати на теми психологічного підгрунття її  виникнення, а наведемо практичні поради, що життєво важливо знати кожній жінці, якої торкнулась ця біда.

За цими порадами ми звернулися до Міжнародного жіночого правозахисного центру Ла Страда Україна (http://www.la-strada.org.ua/), що з 1997 року працює в напрямі запобігання торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми, ліквідації всіх форм дискримінації та насильства у суспільстві, сприяння дотриманню прав людини, гендерної рівності та захисту прав дітей.

Національна “гаряча лінія” з питань запобігання насильству та захисту прав дитини 0 800 500 335 або 386 (для дзвінків з мобільного)

 

• Обдумайте свої дії на випадок, якщо акт насильства відбудеться знову;

• Не мовчіть! Розкажіть про свою проблему рідним, близьким, друзям (людям, яким довіряєте найбільше) та обов’язково зверніться за допомогою до спеціалістів;

• Заздалегідь знайдіть місце, куди зможете піти у разі небезпеки;

• Намагайтеся уникати суперечок у ванній кімнаті, на кухні, де є гострі та ріжучі предмети. Якщо суперечки уникнути не вдається, намагайтеся знаходитися в кімнаті так, щоб у разі необхідності можна було би легко вийти;

• Домовтеся із своїми сусідами, щоб вони викликали міліцію у випадку, коли почують крик з Вашого помешкання;

• Заховайте запасні ключі від квартири (машини) так, щоб можна було б взяти їх і швидко покинути помешкання у разі небезпеки;

• Заховайте в безпечному місці необхідну суму грошей, список з номерами телефонів, паспорт, документи дитини, інші важливі документи, також деякий одяг та необхідні ліки;

• Знищіть або заберіть із собою всі папери з можливою інформацією про Вас, які б допомогли кривднику визначити місце Вашого перебування (записні книжки, конверти з адресами та ін.);

• Вирішіть заздалегідь, які саме цінні речі (ювелірні вироби і т д.) візьмете із собою. У випадку необхідності їх можна буде продати або здати під заставу; • Зверніться за допомогою до правоохоронних органів: відділ міліції за номером 102 або до дільничного інспектора;

• Зверніться до районного відділу міліції з метою направлення на проходження судово-медичної експертизи у разі існування тілесних ушкоджень. Висновок експерта засвідчить ступень тяжкості нанесених побоїв та стане вагомим доказом у суді;

• Проконсультуйтесь з юристом, який підкаже з чого розпочинати і як правильно підготувати документи для вирішення ситуації;

• Тримайте під рукою номери телефонів соціальних служб, кризових та реабілітаційних центрів, неурядових організацій, що надають допомогу особам потерпілим від насильства в сім’ї;

• Поділіться інформацією про те, куди необхідно звернутися, якщо подібна ситуація станеться із знайомою мені людиною;

• Зверніться за допомогою на Національну «гарячу лінію» з питань протидії насильству та захисту прав дитини. Правила безпеки у випадку психологічного насильства:

• Не відповідати агресією на агресію;

• Не кричати, злитися та плакати;

• Не залишатися наодинці та заручитися підтримкою найближчих людей;

• Ввічливо відмовлятися від того, що Вам не підходить, і рішуче – від того, що може бути небезпечним;

• Необхідно усвідомити власну позицію в сім’ї, таким чином змінивши ставлення кривдника до себе;

• Намагатися говорити з кривдником максимально спокійно, зрозуміло, чітко передаючи свої почуття і переживання.

• Ваші жести та міміка не повинні викликати агресії з боку кривдника;

• Намагайтесь пояснити, що від конфліктів в сім’ї страждає дитина;

• Будьте сильною та впевненою в собі особистістю!

• Зверніться за допомогою до фахівців, які практикують сімейну психотерапію і намагайтеся зробити це разом із кривдником;

• Вчиться любити та поважати себе!

• Навіть найменші зміни на краще не залишайте без уваги і обов’язково схвально відзначайте;

• Ви мусите перебороти страх і зробити перший крок!

• Зверніться за допомогою на Національну «гарячу лінію» з питань протидії насильству та захисту прав дитини. Є деякі речі, які можуть поранити потерпілого від сексуального насильства. Багато хто не знає, що вони мають сказати або ж зробити в цьому випадку. Сподіваємося, цей список допоможе Вам і вбереже Вашого співрозмовника від неприємних йому моментів. Будьте обережні:

• Не запитуйте, чи сподобалося це! Нікому не подобається бути жертвою сексуального насильства.

• Не говоріть про те, як постраждала/постраждалий могли уникнути того, що сталося. Повірте, якщо б вона/він могла уникнути сексуального насильства, то неодмінно зробили б це.

• Не говоріть, "Забудь і живи спокійно". Жертви насильства намагаються зробити це з усіх сил. Краще підтримайте їх, і допоможіть їм знову навчитися цінувати і поважати себе.

• Не радьте викинути те, що трапилося з голови. Це не так просто. Розмовляючи з людиною, яка пережила насильство:

• Задавайте прямі запитання у м'якій формі;

• Слухайте, не виносячи суджень;

• Поясніть, що насильство є злочином і винні мають бути за це покарані;

• Надайте людині інформацію про місцеві служби допомоги;

• Скажіть, що Ви її/його підтримуєте, і що він/вона не винен у тому що трапилося! Багато потерпілих від економічного та інших видів насильства мовчать про це. Який існує найдієвіший спосіб спонукати їх до захисту своїх прав? Так, справді, багато потерпілих від насильства будь-якого, чи то економічного, чи то фізичного, психологічного чи сексуального дійсно мовчать. По-перше, багато хто навіть не здогадується, що по відношенню до нього коїться саме насильство. На жаль, вони сприймають насильницькі дії за звичайні речі, навіть не підозрюючи, що в даному випадку порушуються їх права. Значна більшість знають про своє положення, але твердо впевнені у тому, що «сміття з дому не виноситься», або «А що ж люди скажуть?!», а ще «Б’є – значить любить!». Тому кращою у такому випадку буде мовчанка. Але це не правильно, мовчати не треба.

 

 
Всесвітній день дитини

20 листопада відзначається Всесвітній день дитини

 

Це свято було засновано Генеральною Асамблеєю ООН в 1954 році як день світового братерства і взаєморозуміння дітей і присвячений діяльності, спрямованої на забезпечення благополуччя дітей в усьому світі.

 

Відповідно до Принципів 6 та 7 Декларації прав дитини, проголошеної  ГА ООН 20 листопада 1959 року, за дитиною визнаються наступні права:

«… дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості…»

«… дитина має право на здобуття освіти, яка має бути безкоштовною і обов'язковою, в усякому разі на початкових стадіях. Їй має даватися освіта, яка сприяла б її загальному культурному розвиткові і завдяки якій вона могла б на основі рівності можливостей розвинути свої здібності і особисте мислення, а також усвідомлення моральної і соціальної відповідальності, і стати корисним членом суспільства…»

 

Тому, шановні вихователі та батьки, в контексті зазначеного ви маєте "тільки декілька років для того, щоб підготувати своїх дітей до життя у світі, для виживання в якому потрібна відповідальність і зрілість.
То що ж вам робити? Опікуватись дітьми все життя, щоб вони ніколи не робили помилок? Муштрувати їх, як солдатів, щоб вони пам’ятали важливі принципи, коли стануть самостійними? Рвати на собі волосся, задаючись питанням: невже навчання їх відповідальності є нічим іншим, як протистояння сили волі батьків та дитини?

Відповіді на ці питання дасть вам книга «Батьківство з любов’ю та логікою».Принцип виховання, що  повертає батьківству радість і задоволення!

Як стверджують Джим Фей, один із провідних педагогів-консультантів в Америці, та з д-р Фостер Клайн, всесвітньо відомий дорослий і дитячий психіатр, батьки, які намагаються у всьому забезпечити успіх своїм дітям, часто виховують неуспішних дітей. Тому що відповідальність, як ніщо інше, можна засвоїти тільки з практики.

Якщо ви хочете виховати самодостатніх, розсудливих і готових до реального світу дітей, раджу скористатись цим підходом у батьківстві, в якому обидві сторони виходять переможцями. Ваші діти отримають перемогу, бо вони навчаться відповідальності і логіки життя, вирішуючи власні проблеми. А ви отримаєте перемогу, бо встановите здоровий контроль над дітьми, не вдаючись до гніву, погроз, бурчання чи виснажливої боротьби за владу."

Якщо маєте бажання я можу позичити вам цю книгу на кілька днів  для ознайомлення і ви знайдете в ній допомогу собі. Звертайтесь за консультацією нашиого Центру

 
Міжнародний день толерантності

«По случаю Международного дня, посвященного терпимости, я призываю все народы и правительства вести активную борьбу со страхом, ненавистью и экстремизмом на основе диалога, взаимопонимания и взаимного уважения. Давайте же выступим против сил, стремящихся к расколу, и объединим свои усилия во имя нашего общего будущего».

Із послання Генерального секретаря ООН Пан Гі Муна

 

Відзначається цей день 16 листопада в усьому світі. Його запровадили у 1995 за рішенням ЮНЕСКО. Саме цього дня ухвалили Декларацію принципів терпимості. У ній йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, етичної належності чи кольору шкіри. Ці принципи закріпили у Загальній декларації прав людини, що проголошує неприйняття усіх форм дискримінації, недопущення геноциду і покарання за нього.

Толерантність – це повага, сприйняття та розуміння різноманіття культур, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють відкритість до нових знань; свобода думки, совісті й переконань; здатність іти на компроміс і приймати відмінності; вміння спілкуватись, прощати, співчувати.

Для того, щоб досягти успіху у власному житті, не витрачати сил на конфлікти, «побутові війни», кожному доцільно сформувати у собі толерантність як рису характеру. Для цього необхідно:

-       бути готовими до того, що всі люди різні – не кращі й гірші, а просто різні;

-       навчитися сприймати людей такими, якими вони є, не намагаючись змінити в них те, що нам не подобається;

-       цінувати в кожній людині особистість і поважати її думки, почуття, переконання незалежно від того, чи збігаються вони з нашими;

-       зберігати «власне обличчя», знайти себе і за будь-яких обставин залишатися собою.

Терпимість до відмінного способу життя, релігійної, національної й культурної належності, мови, звичаїв, цінностей, почуттів, фізичного і психічного стану, зовнішнього вигляду є головною умовою стабільності й миру сучасної України.

Проте не слід плутатитолерантну поведінку з байдужістю чи  рабською терпимістю. Толерантність -  не поступливість, поблажливість чи потурання, не пасивно-терпиме ставлення до навколишніх подій. Толерантна людина не має бути терпима до того, що порушує загальнолюдську мораль,правалюдини, їїповагу, гідність.

 

Американські нейропсихологи здійснили цікавий експеримент. Вони показували немовлятам різних рас зображення дітей їхраси й інших. На свою расу малюки реагували усмішкою, а на іншу — плакали. Це біологічний механізм розрізнення «свого»і «чужого». «Але люди — біосоціальні істоти і в соціумі живуть разом. І завдання соціуму — навчити людину керувати своїми біологічними механізмами та навчитися співжити і співпрацювати»говорить психолог–методист табору «Джерела толерантності» Анна Ленчовська

Тому завдання для педагогів та психологів — розробляти методи, завдяки яким діти навчатимуться співпрацювати, дати їм практичний досвід взаємодії, модель якої вони перенесуть в життя.

Для того, щоб виховати дитину толерантною потрібно враховувати те, що діти – дзеркало стосунків та характерів дорослих, які їх оточують. Тому розпочати варто із толерантного ставлення до дитини:

-     не ображати її, не принижувати гідність, не ігнорувати, не виявляти неповагу до інтересів та потреб;

-     знати думку дитини та враховувати її;

-     вміти пробачати образи та просити вибачення у дитини. Це найскладніший момент, але ї найважливіший, оскільки у дітей загострене почуття справедливості;

-     вміти домовлятися без образ, нанесення моральної або фізичної шкоди, закликати дитину до розмови щодо протиріч та вчити шукати компромісні рішення;

-     силою змушувати дитину робити те, що ви вважаєте за потрібне

 

Незалежно від позиції дитини, її світогляду, поважне ставлення до неї являється необхідним принципом виховання. А при формуванні толерантності цей принцип стає головним. Поважаючи та приймаючи думку дитини (корегуючи за необхідності) ми демонструємо приклад толерантного ставлення до людини з відмінним поглядом на світ, даємо можливість відчути толерантність на собі.

Сучасний світ страшний, жорстокий, розколотий. В нашому світі важко жити: лячно йти ввечері додому, лячно відкрити двері незнайомцеві, лячно привернути до себе зайву увагу. Та ще страшніше від думки, що наші діти все життя будуть відчувати недовіру та нетерпимість до оточуючих. Тому ми маємо робити все для охорони неповторної, недоторканної людської особистості. З цього народжуються правила виховання:

-       вчіться слухати та чути свою дитину;

-       робіть так, щоб дитина мала можливість зняти своє емоційне напруження поряд з вами;

-       не забороняйте дитині виражати негативні емоції;

-       вмійте приймати і любити дитину такою, як вона є (а не такою, як ви хотіли б ї  бачити)

 

Лише за таких умов у дитини будуть розвиватися риси толерантної особистості:

-довіра

-доброзичливість

-терплячість

-вміння володіти собою

-здатність до співчуття

-вміння слухати

-відмова від осуду інших

-почуття гумору

-гуманізм

-альтруїзм

 

 

Використані матеріали:

Вікіпедія, Урядовий сайт для юних громадян, Інформаційний портал «Освіта Києва»,

Образовательній центр «Пространство толерантности», Образовательный портал «Продленка», Кардаш С.В.

 
« ПочатокПопередня12345678НаступнаКінець »

Сторінка 5 з 8

Корисні посилання