Сьогодні ми постали перед випробуванням: трансформувати звичну форму очного навчання на дистанційне. Зрозуміло, що це складний виклик і для наших вихованців, і для батьків, і для нас, педагогів. У цьому ми всі, як ніколи, об’єднані схожими переживаннями: тривогою, сумнівами і втомою. В той же час, спільні почуття можуть допомогти нам проявити такі сторони своєї особистості як розуміння один одного, емпатія у ставленні один до одного, творчість і нові ідеї у спільній взаємодії, солідарність.
Ось кілька рекомендацій, дотримання яких може полегшити процес адаптації та трансформації до нових умов і, що найголовніше, зберегти прихильні стосунки між усіма нами:
Спеціальний
простір
для навчання
|
Мозок зчитує сигнали від оточуючого середовища переважно поза нашою свідомістю і від того налаштовує свою роботу. Тому для продуктивного навчання, а потім і якісного відпочинку, важливою є організація робочого місця окремого від того, де дитина відпочиває. Потрапляючи у робочу зону ми концентруємо увагу і зосереджуємось, але потім потребуємо зміни простору для поновлення витрачених внутрішніх ресурсів. Відомо, що дистанційне навчання є більш енерговитратним, ніж очне.
|
Організація
навчального
простору
|
Приміщення має бути освітлене і добре провітрюваним. Кисень – найперший і найважливіший елемент успіху, як у навчанні, так і загальному психоемоційному відчутті. Також, поряд завжди має бути пляшка зі свіжою водою. Дитина має зручно сидіти, дотримуючись дистанції від монітору. А у полі зору мають бути ті предмети, які помічні у навчанні і не відволікають зайвої уваги. Батьки, пам’ятайте, цей простір належить дитині, тож виявляйте повагу (заходити зі стуком, речі без дозволу не перекладати тощо). Допомагайте, підказуйте, радьте, але не директивно.
|
Перерви
і зміна
діяльності
|
Для якісного навчання ми потребуємо регулярної зміни діяльності (чергування сфокусованого і дифузного/розсіяного видів мислення). Тож, протягом навчального дня важливо робити короткі, але регулярні перерви на перепочинок. П’ять-сім хвилин на руханку, попити водичку або відволіктись на зовсім іншу роботу чи гуморинки – ве це підвищить якість навчання в рази. Вчіться відпочивати. Батьки, зверніть увагу – погойдуватись, клацати ручкою, відбивати ритм ногою під час уроку – фізіологічна потреби дитини, що намагається сконцентруватись, а не відволікання чи непослух. Тому доречними будуть спеціальні вправи, а не стримування цих импульсів силою чи покараннями.
|
Самостійність
|
Чим старша дитина, тим менше батьківського втручання в навчання вона потребує. Дитині молодшого шкільного віку допоможуть плакати, на яких чітко написано, що конкретно вона робить самостійно (те, що вже добре вміє і може сама контролювати, відповідати за це), а що – з батьками (зона ближнього розвитку, те, чому вона ще вчиться). Дітям старшого віку варто допомагати зорієнтуватись у графіку справ (розставити пріоритети), розкладі уроків, виконанні окремих складних завдань, але не контролюючи кожен рух. Доречно запитувати у чому саме їм потрібна допомога. Важливо не плутати контроль і підтримку. Підтримки потребують всі.
|
Уміння
вчитися
|
Заклики до дитини на кшталт «ти маєш добре вчитися» користі не додають. Учитися ефективно треба уміти: знати і роботи те, що допомагає в навчанні. Це певний набір компетенцій, якими оволодівають. Дорослі мають допомагати дитині навчитися вчитися. Серед іншого – своїм власним прикладом. Ваша дитина має бачити/чути/споглядати, як її батьки самі захоплюються навчанням чогось нового, здобувають новий досвід і діляться враженнями. Ну, щонайменше, дитя має бачити, що ви читаєте книжки, обговорюєте їх зміст і насолоджуєтесь цим процесом.
До речі, наш курс «Освіта для сталого розвитку» створений саме для того, щоб допомогти вихованцям навчитися учитися ефективно і з інтересом. Доєднуйтесь! Детальна інформація на нашому сайті, або за телефоном +380971877782
|
Доброзичливий
стосунок
|
Бути у стосунку – базова природна потреба кожної особистості. У стосунку з іншими ми формуємося, створюється наш характер. Світ цифрових технологій трансформував простір, але, в той же час, створив дистанцію між людьми. Все важче і важче дається живе і безпосереднє спілкування. Дистанційне навчання ж створює соціальну прірву між нами, яка загострює відчуття самотності і розгубленості. Ми всі потребуємо живого контакту у реальності. Тож, говоріть один до одного, частіше телефонуйте, виходьте на спільні прогулянки до живої природи. Емоційна близькість і чуйність – те, що нас усіх збереже.
|
І на останок: життя дитини важливіше за навчання.
Неможливо бути однаково успішним у всьому. Варто уміти дослухатись до своїх внутрішніх відчуттів і
спрямувати зусилля на те, що є доцільним і досяжним.
Тож,
радіймо, відпочиваймо, цікавимось новим досвідом і у нас все вийде!
! При написанні публікації використано матеріал С.Ройз
Детальніше за посиланням:
https://kunsht.com.ua/domashnye-zavdannya-yak-pidgotuvati-ditinu-onlajn-shkoli/?fbclid=IwAR1DgqhEUzEKeCHMHJ9NIAlsA7k83vGjDBm8GL8w9MvOcw1-7JcSIboRsmc |